Новости

В Одессе распускают ватерпольную команду – бронзовых призёров чемпионата Украины!

Интервью с Георгием Махарадзе — тренером одесской команды по водному поло ОНМА (Одесская национальная морская академия) – должно было сосредоточиться на том, как проходит подготовка к следующему сезону чемпионата Украины. Хотелось понять, настроены ли одесситы вновь оспаривать медали. Напомню, что команда ОНМА, несмотря на то, что средний возраст игроков всего лишь 16-18 лет, завоевала «бронзу» в чемпионате Украины среди мужчин. Причём награды взрослого чемпионата Одесса выборола впервые за всю историю украинского водного поло!

Но, начав с обычного вопроса «как проходят летние тренировки?», я неожиданно услышала от тренера  ответ: «Мы не будем соревноваться в следующем сезоне чемпионата Украины!»

Георгий, как же так? Команда успешно выступила в национальном первенстве, и вдруг решили не продолжать в следующем сезоне. ПОЧЕМУ?

— Во-первых, весь этот сезон провели в мытарствах и мыслях, где бы взять деньги для поездок на туры. А туров не один-два, а шесть было!  С этим как то справились, добились результата и привезли в Одессу «бронзу» национального значения. Это ещё при том, что в некоторых турах не смогли участвовать многие основные игроки команды, и мы боролись скамейкой запасных. И что?! Оказалось, никому наша победа не нужна!

Как это не нужна? Городу, ещё и морскому, почётно иметь команду – призёров ватерпольного чемпионата…

— Может и почётно, но город нам про это не сообщил. Ребят даже элементарными грамотами не наградили. А они достойны! Ведь мало того, что завоевали первые для Одессы медали во взрослом чемпионате Украины, так ещё и оплачивали поездки на туры со своих и родительских  карманов.

Насколько знаю, местная пресса всё же ваш бронзовый успех без  внимания не оставила?

— Понимаете, отреагировали местные каналы и интернет-издания: сообщили новость о нашем успехе, взяли у меня интервью. Я, конечно, благодарен нашим журналистам, но что дальше?! Хотелось бы в прямом эфире пообщаться с местными спортивными руководителями — сесть за один стол и задавать вопросы. Но такое вряд ли организуют. Я не вижу поддержки командных видов спорта в Одессе, на профессиональном уровне интереса нет ни к кому, разве что к регбистам, но это уже другой разговор.

А вы сами пробовали наладить  диалог с вашим спортивным руководством? Знаете, если гора не идёт к Магомету, то Магомет идёт к горе…

— Конечно, пробовал и не раз. Результат, а точнее его отсутствие, на лицо. Вели разговоры насчёт реконструкции бассейна в Политехе, где ранее мы тренировались. Апеллировали к властям области и города. Всё закончилось обещаниями и то думаю, обещали лишь потому, что шли предвыборные кампании. Уже потом нам сказали, что это не в компетенции местного бюджета, а надо обращаться в Министерство в Киеве. Тогда вопрос – «зачем обнадеживали?». Мы потеряли драгоценное время. Ведь у нас был даже инвестор, но договориться с ним нам не помогли, а терпение инвестора не безгранично.

Сейчас родители ватерполистов младшего поколения хотят опять возобновить борьбу,  добиться аудиенции у местных властей, просят и меня подключиться. Но у меня тоже есть амбиции тренера и мужчины! Потому считаю недостойным общаться с теми, у кого отсутствует патриотизм и желание развивать спорт, утверждая таким способом имидж Одессы. Ведь спорт это не только здоровье, это сильная и интеллигентная нация!

Георгий, но Вы же так любите водное поло и немало сделали для его развития в Одессе. Неужели оставите всё это?

— Я не бросаю водное поло, ведь воспитываю ещё и юношескую команду. Но вот для тренировок взрослой команды, я хочу быть уверен в поддержке хотя бы кого то. Так печально, что мы доводим юношей до молодежного возраста, а потом  их некуда девать. Парни все хорошие и боеспособные, есть результаты, есть желание играть  — их и моё, но невозможно удерживать команду на голом энтузиазме! Поэтому считаю сейчас разумным не продолжать с взрослой командой, а воспитывать новое поколение и при этом опять с терпением ждать, когда же Одесса обратит на наш спорт достойное внимание.

То есть Вы распускаете взрослую команду? Какова же будет теперь судьба ребят?

Да, распускаю!!! В моём понимании, команда либо полноценная, либо лучше её не надо. Если не будет поддержки, то долго парни не смогут играть за свой счёт! Начнем чемпионат и не завершим,  а другое дело пострадает. Я лишь распорашиваю силы, а толку то особо нет. У меня ещё много задач, на которых можно сконцентрироваться, оставаясь в водном поло, и помогать стране, давая новых ватерполистов в сборную. Но это уже тема для другого разговора. А парни, надеюсь, будут поддерживать контакт со мной и спортом, чтоб не забыть о том, с чего начинали и откуда вышли в жизнь. Я их искренне люблю, и мне очень жаль, но другого выхода в сложившейся ситуации не вижу!

13886465_891203457669774_8068715300697002060_n

Разговаривала Наталия Васё

Капітан ватерпольного «Слобожанця» Віталій Петров: «Про нас знатимуть у Європі, якщо знайдеться спонсор»

Нещодавно харківський «Слобожанець» вперше здобув титул чемпіона України, здолавши у фінальній серії матчів плей-офф найсильнішу команду останніх років – львівське «Динамо» з переконливим рахунком 3:1 (перемога у трьох іграх з чотирьох).  Однак тріумф  в національній першості не розв’язав проблем харківського клубу з фінансуванням. Перспективна команда вже котрий рік шукає спонсора – з того і розпочали розмову з капітаном харків’ян 28-річним Віталієм Петровим.

— Великий плюс нашої команди в тому, що вона дуже молода – переважний вік гравців — 18-22 роки. І в той же час більш-менш зіграна, дружня та сильна духом. Якби в «Слобожанець» повірив і взяв під опіку спонсор, то через два роки, я впевнений, про нас би знали у Європі.

— Доволі смілива заява з огляду на рівень вітчизняного водного поло…

Про рівень українського водного поло, а точніше про його занепад, говорити-не переговорити. Тому особливо і не вихваляюся нашою перемогою, бо трохи соромно казати «я чемпіон і ми тут всі такі молодці». Соромно перед старшими товаришами, з якими я грав раніше, коли чемпіонат України був на порядок сильнішим  і цікавішим.

Але все ж хочу відзначити хлопців, які здобули непросту перемогу над «Динамо». Ще на початку сезону у нашій команді відчувалася спортивна злість і прагнення  стати чемпіонами – тим самим показати всьому Харкову,  що водне поло є! А тепер ми готові за підтримки спонсора спробувати презентувати себе і в Європі! Дайте нам спонсора, сталу зарплату, щоб не думати про роботу, дворазові тренування, збори, турніри — і ми не підведемо.

Звучить переконливо, тим більше харківські ватерполісти завжди були на провідних ролях у водному поло. Харківський ватерпольний клуб БМК, утворившись 2007 року, одразу потрапив до фіналу національної першості. Тож розкажи про славну команду твоєї молодості…

Грізний маріупольський «Іллічівець» — ось хто тоді владарював в українському чемпіонаті, адже починаючи десь з сезону 2001/2002 років маріупольці постійно перемагали – сезонів вісім поспіль. А харківський ватерпольний клуб «БМК» був створений влітку 2007 року з ініціативи керівника ЗАТ «Безлюдівський м’ясокомбінат» Михайла Гурамовича Джімшіашвілі і харківського ватерполіста Геннадія Зайцева. Тренувати команду почали Сергій Колточихін та Сергій Столяров – сьогоднішні наставники «Слобожанця». Так ось вже через місяць тренувань БМК став володарем Кубка України. Але я тоді ще грав за ХПІ (команда Харківського Політехнічного інституту). До речі, на той час ХПІ був сильною молодою командою, нас навіть спонсорували, і ми програвали БМК не більше двох м’ячів. Харківське дербі було нереально жорстким! Потім мене запросили у БМК.

28

 

У фіналі чемпіонату України БМК спершу поступався «золотом»  «Іллічівцю»  — в 2007/2008 та 2008/2009 рр. А ось наступні два сезони БМК переміг маріупольців. Востаннє БМК брав участь  в чемпіонаті 2011/2012 рр. і став срібним призером, програвши «Іллічівцю».  Але особисто я того сезону був чемпіоном (сміється).

— Тобто чемпіоном?

— Я якраз на той сезон перейшов з БМК до маріупольців і разом з ними переміг в чемпіонаті України.

— Віталію, а чому така сильна команда розпалася?

— БМК розпався, здається, у 2013 році. Напевно, Михайло Гурамович втомився, адже перемогли вже у всіх можливих українських змаганнях — і неодноразово, та й в Європі пограли непогано – виступали в Лізі чемпіонів і Євролізі!

— Непогано це як? Давай конкретніше…

— Щоразу ми виходили з першої підгрупи, в якій змагалися 5-6 команд і потрапляли до другого раунду, де вже виступали команди світового рівня. Такі як «Поссіліпо» (Італія), «Брешіа» (Італія), «Галатасарай» (Туреччина,) Орадеа (Румунія) — це ті, які запам’яталися мені, були й інші. Ми протистояли їм дуже гідно. Звичайно, щоб перемагати ці команди, треба було ще роки два-три пограти з ними, але, на жаль, фінансування закінчилося, відповідно і виступи.

6

 

— БМК розпався, а його спадкоємцем став «Слобожанець»?

— Це не зовсім так, бо зі складу БМК залишились лише досвідчені Геннадій Зайцев і В’ячеслав Скрипник та молоді гравці Олександр Абрамов та Кирило Наволоков.  Коли БМК розпався, я ще виступав за Маріуполь. А в Харкові Сергій Колточихін та Сергй Столяров розпочали формування нової команди «Слобожанець» (2013 рік).

А у 2014 році припинив існування і «Іллічівець». Я повернувся у Харків, виступив в одному турі чемпіонату України у складі «Слобожанця» і поїхав грати в  Їзраїль, куди мене запросили.  По можливості грав і за «Слобожанець», який за той час двічі ставав бронзовим призером чемпіонату України, минулого сезону – срібним.  На початку 2016 року я остаточно повернувся у «Слобожанець» і також  долучився до омріяної перемоги!

slobozanec_10.06.2016

— Що найважче було у становленні команди: відсутність достатнього фінансування, власного басейну, а може колишня слава БМК тяжіла над колективом? Адже багато хто вважав «Слобожанець» видозміненим БМК, відповідно, і досягнень чекали не менших…

— Хто залишився з БМК, я вже казав. Морально нічого не давило на нас, оскільки «Слобожанець» — це абсолютно  нова, сформована суто з харків’ян, команда!  А ось право на чемпіонство ми мали довести, та й хотіли цього! Завдяки нашим тренерам, які працюють в дитячо-юнацькій школі, в команді з’явилася хороша молодь,  яка зміцніла і в цьому році показала свій характер!

Найважче полягає у тому, що «Слобожанець», на відміну від БМК, непрофесійна команда. Статус професійної команди дозволяє гравцям приділяти свій час лише водному поло і не думати більше ні про що. А нашим хлопцям після закінчення інститутів доводиться докладати багато зусиль, щоб не віддалитися чи взагалі не покинути улюблений спорт. Адже треба працювати, тренуватися і змагатися.

Щодо басейну – особливих проблем немає. Тренуємося в ХПІ, раз на тиждень у нас спаринг з їх командою. Час, можливо, не дуже зручний, адже  вечірні тренування у молоді до 22.30, а в неділю о 7 ранку — але і за це дякуємо. Ну, а старші тренуються несистематично, наскільки дозволяє робота.  Ми всі дуже любимо водне поло та сподіваємось на фінансову підтримку, щоб продовжувати грати і надалі.

Розмовляла Наталія Васьо

Сергій Колточихін: «Сподіваюся, що наша перемога стане одним з етапів відродження славного харківського водного поло!»

Харківський «Слобожанець» вперше у своїй історії став чемпіоном України з водного поло серед чоловіків. При чому цей титул харківські ватерполісти відвоювали у львівського «Динамо» — команди,  яка  три попередні сезони поспіль була найсильнішою у ватерпольній національній першості.

Боротьба у «золотому» фіналі згідно регламенту змагань відбувалася до трьох перемог котроїсь зі сторін. Ватерполістам «Слобожанця» навіть не знадобилося останнього ігрового дня фіналу, щоби оформити чемпіонство. Серію до трьох перемог  вони завершили достроково з переконливим рахунком  3:1. Нагадаємо, що спершу «слобожанці» двічі здолали львівське «Динамо» у нього ж вдома, 4 та 5 червня, з рахунками 7:6 та 6:3, потім у продовженні фінальних ігор у Харкові (9 червня) мінімально поступилися «динамівцям» — 8:9, а  наступного ігрового дня реваншувалися за поразку —  9:7, поставивши заразом переможну крапку і у фіналі.

Золотими медалями чемпіонату України сезону 2015/16 рр. були нагороджені:  воротарі — Віталій Петров, Дмитро Дудіков, Олександр Бураков та польові гравці Микита Апостол, Кирило Наволоков, В’ячеслав Скрипник, Олександр Абрамов, Вадим Євстратов, Владислав Мужичук, Олександр Єрмаков, Микита Бажинов, Михайло Черпак, Денис Гурцкая, Геннадій Зайцев, Артем Саліхов. А готували харків’ян-чемпіонів тренери Сергій Колточихін та Сергій Столяров.

13428528_1685043565091461_4146921758104714124_n

Як прокоментував головний наставник «Слобожанця» Сергій Колточихін: «Сподіваюся, ця перемога стане одним з етапів відродження славного харківського водного поло – того, яке свого часу виховало олімпійських чемпіонів, чемпіонів світу та Європи. У нас вже сьогодні є сильні гравці (і у Львові також), але, на жаль, немає жодного спортивного закладу (!), який маючи басейн, культивує розвиток власне водного поло. З’явиться нормальний басейн в Харкові – ми зможемо виступати в чемпіонатах Європи та світу постійно, а не від випадку до випадку.

Навіть сьогодні, приймаючи вітання, я думаю, якби на наступний сезон зберегти хлопців у команді, знайти спонсорів, бо нам допомагає Департамент у справах молоді та спорту Харківської обласної ради, але, щоб утримувати команду цього, звичайно, замало.

Хочу подякувати «Динамо» за напружені ігри – чим більше буде таких матчів, тим міцніше ставатиме команда!»

А капітан «Слобожанця» Віталій Петров додав: «Дякую харків’янам за неймовірну підтримку на фінальних іграх у Харкові. Уся команда – молодці. Після тієї єдиної поразки від «Динамо» ми провели жорсткий розбір матчу і це принесло свої результати. В останній грі ми проявили характер, були як єдине ціле. Добре, що є такі сильні суперники як «Динамо» — чим більше буде таких команд, тим цікавіше буде глядачам, і що найголовніше – тим боєздатніша буде наша збірна.»

Нагадаємо, що бронзовими призерами чемпіонату України трохи раніше стали ватерполісти Одеси (тренери Георгій Махарадзе та Володимир Свірідов),  і найцікавіше те, що подібно до «Слобожанця» також вперше у свій історіі.

На 4-му місці фінішувала збірна Київщини, на 5-му – «НТУ ХПІ Харків», на 6-му – «ВК Маріуполь.

Підготувала Наталія Васьо

Фото Дмитро Колоней

Сергій Колточихін про першу поразку «Слобожанця» у фіналі

 Вчора, 9 червня, у Харкові відбувся 3-ій фінальний матч за «золото» чемпіонату Украіни з водного поло серед чоловіків. Нагадаємо, що перемогу в національній першості здобуде та команда, яка відзначиться трьома перемогами. І дві з них харківський «Слобожанець» вже мав, здолавши 4 та 5 червня львівське «Динамо» у них же вдома з рахунками 7:6 та 6:3. Але у 3-му матчі, який приймали харків’яни, вони  поступилися  львівським гостям — 8:9. Це стало дещо несподіваним з огляду на те, що підопічні Сергія Колточихіна та Сергія Столярова вели у рахунку упродовж трьох періодів з чотирьох можливих.  Але програний  всуху 4-ий період приніс «Слобожанцю» першу поразку у фіналі — 8:9.

«Слобожанець» (Харків) – «Динамо» (Львів) – 8:9 (3:1, 3:2, 2:2, 0:4)

9 червня. Початок – 21:00. Харків. Басейн НТУ ХПІ.

Судді: В’ячеслав Костанда (Маріуполь), Андрей Логінья (Словенія).

Делегат ФВПУ – Володимир Висотін (Київ).

«Слобожанець»: Віталій Петров – В’ячеслав Скрипник (4 голи), Микита Апостол (2), Геннадій Зайцев (2), Владислав Мужичук, Микита Бажинов, Артем Саліхов, Олександр Абрамов, Олександр Єрмаков, Михайло Черпак, Вадим Євстратов, Кирило Наволоков, Олександр Бураков, Денис Гурцкая.

Тренери – Сергій Колточихін, Сергій Столяров.

«Динамо»: Денис Волончук – Олександр Дядюра (3 голи), Юрій Мамєтьєв (1), Станіслав Дубелір(1), Олексій Шведов (1), Сергій Грішин (1), Юрій Бегень (1), Орест Джура (1), Роман Грищук, Віталій Свіщов, Віктор Момот, Андрій Коноварт.

Головний тренер – Ігор Зінкевич.

Фоли: 13 + 1 пенальті (Єрмаков (3), Абрамов (3), Наволоков (2), Зайцев (2), Мужичук, Апостол, Євстратов, Скрипник) – 13 (Грищук (3), Мамєтьєв (3), Шведов (2), Дядюра (2), Момот, Джура, Бегень).

Реалізація більшості: 12спроб/4 реалізовано — 12 спроб/5 реалізовано.

Головний тренер «Слобожанця» Сергій Колточихін так прокоментував прикру поразку своіх підопічних: «Я би не сказав, що «динамівці» у цій грі показали щось неймовірне. Моі програли виключно на недбалості, яка призвела до низки необгрунтованих помилок. За складом ми сильніші, але львів’яни як колектив виступили цього разу згуртованіше.

Ви погляньте на рахунок 8:9! У цьому сезоні це найбільший рахунок у протистоянні між «Слобожанцем» та «Динамо». Коли дві досвідчені команди грають практично без помилок, рахунок таким великим не буде. Це до обох колективів, але вернімося до моіх…

Навіть коли відчутно повели у грі, я був незадоволений — помічав іх необачність, провали у контрнападах, незрозумілі пропуски м’яча. Грали за принципом «бий і втікай».

Один з лідерів команди Микита Апостол почав помилятися — спершу забив хороші голи, а потім відчув якийсь неправильний кураж, продовжив гру, ніби це тільки початок і ще можна ризикувати — а треба було навпаки — зберігати кожен м’яч. Ця нерозсудливість Микити у певний момент переломила хід матчу не на нашу користь.

Наприкінці 3-го періоду за три порушення видалили до кінця гри Олександра Абрамова та Олександра Єрмакова — основних захисника та нападника відповідно.  А Єрмаков і в захисті також незамінний. І якщо в нападі його ще може замінити молодший Михайло Черпак, то в в захисті Єрмаков сильніший. Тобто ми втратили двох провідних захисників — Єрмакова та Абрамова, і без них гра посипалась остаточно. Хоч мені не всі іх видалення здалися об’єктивними з боку суддів, але я ніколи не нарікаю на арбітрів. Тим більше у цій грі, вважаю, обидва могли уникнути деяких видалень.  Адже вони досвідчені гравці і мали підлаштуватися під суддів та змінити свою манеру гри.

Двічі вилучали і Кирила Наволокова, що також зіграло свою негативну роль. У нас, на жаль, менша лава запасних, ніж в «Динамо» — ті мають більше рівносильних гравців, здатних замінити один одного.

Отож, у нас на полі частенько лишалися 2 ветерани та молоді гравці. Молоді без лідерів не так добре працюють у тактиці, вони стали заробляти видалення, львів’яни відповідно розігрували зайвого і робили це успішно.

А ветерани — Геннадій Зайцев та В’ячеслав Скрипник грали гарно поки була вся команда, а після тих вилучень ветерани лишились без замін і так само часто помилялися. І навіть В’ячеслав Скрипник, який добре впорався у нападі, забивши найбільше голів -4-и, у захисті недопрацював.

Не все склалося і у нашого голкіпера Віталія Петрова. Загалом зіграв добре, але я не розумію 6-ий гол, пропущений від молодого «динамівця» Ореста Джури. Там був небезпечний для голкіпера вихід один на один, але Джура настільки невпевнено пробив, що м’яч практично вповз у ворота.

Та цю гру вже не змінити і, як кажуть, маємо, що маємо Сьогодні знову в бій!»

4-а фінальна гра відбудеться так само у Харкові  (басейн НТУ ХПІ)  о 21 год. Наразі за кількістю перемог у  фінальних матчах попереду «Слобожанець» — 2:1.

Підготувала Наталія Васьо

Сергій Колточихін: «Судді давали «Динамо» шанс»

Вчора, 5 червня, харківський «Слобожанець» вдруге здолав львівське «Динамо»   у фіналі чемпіонату України. І якщо у першому фінальному матчі харківські ватерполісти перемогли суперника в один м’яч 7:6, то у другій грі їх перевага була значно відчутніша – 6:3.

«Слобожанець» Харків — «Динамо» Львів 6-3 (2-1, 1-1, 1-0, 2-1).

5 червня. Початок – 18:00. Львів. Басейн СКА.

Судді: Кшиштоф Гарбулевскі, Мацей Міхалик (обидва – Польща).

Делегат ФВПУ – В’ячеслав Бєлєвцов (Харків).

«Слобожанець» : Віталій Петров – Микита Апостол ( 5 голів), Кирило Наволоков (1), В’ячеслав Скрипник, Олександр Абрамов, Вадим Євстратов, Владислав Мужичук, Олександр Єрмаков, Микита Бажинов, Михайло Черпак, Денис Гурцкая, Геннадій Зайцев, Артем Саліхов.

Тренери: Сергій Колточихін, Сергій Столяров.

«Динамо»: Денис Волончук – Юрій Маметьєв (2 голи), Олександр Дядюра (1), Роман Грищук, Орест Джура, Сергій Грішин, Віктор Момот, Юрій Бегень, Олексій Шведов, Віталій Свіщов, Андрій Коноварт, Станіслав Дубелір, Микита Бердніков.

Тренер: Ігор Зінкевич.

Фоли: 12 «Слобожанець» (Микита Апостол (3), Олександр Єрмаков (3), Владислав Мужичук (2), Кирило Наволоков (2), В’ячеслав Скрипник, Геннадій Зайцев) — 5 «Динамо» (Олексій Шведов (2), Роман Грищук, Віталій Свіщов, Сергій Грішин).

Головний наставник «слобожанців» Сергій Колточихін так прокоментував цей матч: «Насправді я почувався дуже тривожно, бо у нас лише кілька ватерполістів були готові до цих змагань. Це Микита Апостол, Кирило Наволоков, Вадим Євстратов, Владислав Мужичук. За підготовку цих хлопців я міг поручитися, а решта тренувалися в силу своїх можливостей. Я вже неодноразово говорив, що більшість наших гравців залишилися у водному поло виключно із-за любові до нього. Бо ми не маємо спонсора і не можемо виплачувати хлопцям зарплати, як це, до прикладу, роблять у «Динамо». Тому вони працюють, а водне поло це їх хобі. Я і так вдячний їм, що намагаються знайти час на тренування.

Хочу похвалити Микиту Апостола у другій грі, адже саме він став автором п’яти голів у ворота «динамівців». Але, скажу чесно, від нього очікував значно більшого. Бо я знаю Микитин потенціал.

За що хвилювався – чи зуміють мої зберегти той темп, який взяли у першій фінальній грі. Тим більше, що наш основний захисник Олександр Абрамов за останній період часу двічі перехворів. Але молодці – зуміли!

Мені сподобалась гра Вадима Євстратова, Кирила Наволокова, Владислава Мужичука, не підвів воротар Віталій Петров — вони показали хорошу фізичну форму. Порадував той же Микита Апостол, але його гру не можна порівнювати з іншими, а треба розглядати окремо. Бо він має дуже великі здібності від Бога, але, на жаль, поки не підкріпляє це копіткою працею – ось що від нього хочу побачити. Я сподіваюся, він таки залишиться у водному поло, бо поки коливається, яке майбутнє обрати.

Друга гра, незважаючи на мої побоювання «як будемо плавати», показала, що виглядали не більше стомленими, ніж Львів, а наприкінці гри взагалі не лишили шансів «Динамо», навіть після видалення з гри (за три порушення) Микити Апостола.

«Динамівці» мали шанс вирівняти гру. Якщо після першої гри деякі львів’яни висловлювали претензії до суддівства, то у другому матчі, як на мене, судді давали «Динамо» шанс. Я ні в якому разі не кажу, що нас засуджували, але судді, намагаючись  зберегти інтригу у грі,  надавали «Динамо» багато можливостей. Якби вони судили так, як у першому матчі, то, думаю, ми ще би більше повели у рахунку – хоч знову повторюся, ніякої упередженості щодо нас в діях суддів не було.

Що приємно, ми мали у Львові хорошу підтримку. Зараз якраз у Львові проходить чемпіонат України серед юнаків, тож за нас на трибунах вболівали чотири харківських команди. Це наше майбутнє і тішить те, що вони створили таку підтримку — складалося враження, що наших вболівальників не менше, ніж львівських.»

Отож, щоб оформити чемпіонство ватерполістам «Слобожанця» залишилась одна перемога (фінал триватиме до трьох перемог котроїсь з команд). Наступні ігри пройдуть у Харкові з 9 по 11 червня. Прогнози тренери та гравці відмовляються робити, але, якщо здолали чинних чемпіонів України у них же вдома, то у Харкові, як кажуть, і стіни допоможуть, а також вболівальники, яких буде чимало. Адже «Слобожанець» вперше у своїй історії може завоювати титул чемпіона України!

Підготувала Наталія Васьо

Сергій Колточихін про перемогу «Слобожанця»: «Фортуна з тими, хто сильніший!»

Вчора, 4 червня, харківський «Слобожанець» обіграв чинного чемпіона України — львівське «Динамо»  — на його ж майданчику! Нагадаємо, що у Львові розпочався «золотий» фінал  чемпіонату України з водного поло серед чоловіків,  в якому визначиться переможець – «Слобожанець» або «Динамо». Фінальні ігри  триватимуть до трьох перемог котроїсь з команд. Відповідно до регламенту змагань перші два фінальні матчі приймає львівське «Динамо», яке посіло друге місце у турнірній таблиці після 6-ти турів чемпіонату, а наступні ігри пройдуть  з 9 по 11 червня на майданчику «Слобожанця», який за очками лідирував у національній першості.

«Слобожанець» Харків — «Динамо» Львів 7-6 (0-4, 4-0, 1-2, 2-0).

4 червня. Початок – 18:00. Львів. Басейн СКА.

Судді: Кшиштоф Гарбулевскі, Мацей Міхалик (обидва – Польща).

Делегат ФВПУ – В’ячеслав Бєлєвцов (Харків).

«Слобожанець» : Віталій Петров – Кирило Наволоков (3 голи), В’ячеслав Скрипник (1), Микита Апостол (1), Олександр Абрамов (1), Вадим Євстратов (1), Владислав Мужичук, Олександр Єрмаков, Микита Бажинов, Михайло Черпак, Денис Гурцкая, Геннадій Зайцев, Артем Саліхов.

Тренери: Сергій Колточихін, Сергій Столяров.

«Динамо»: Денис Волончук – Роман Грищук (2 голи), Орест Джура (1), Юрій Маметьєв (1), Олександр Дядюра (1), Сергій Грішин (1), Віктор Момот, Юрій Бегень, Олексій Шведов, Віталій Свіщов, Андрій Коноварт, Станіслав Дубелір, Микита Бердніков.

Тренер: Ігор Зінкевич.

5-метрові кидки (пенальті): «Слобожанець» — 3 кидки/2 реалізовано (двічі влучив Кирило Наволоков/Микита Апостол — у поперечину).

Фоли: 9 «Слобожанець» (Владислав Мужичук (3), Микита Апостол (2), Олександр Єрмаков, Олександр Абрамов, Михайло Черпак, В’ячеслав Скрипник) — 13 «Динамо» (Олексій Шведов (3), Роман Грищук (3), Віктор Момот (2), Віталій Свіщов (2), Станіслав Дубелір, Андрій Коноварт, Сергій Грішин).

Вольова перемога харківських ватерполістів на майданчику суперників! Адже після 1-го періоду харків’яни програвали всуху 0-4.

У другій чверті зустрічі «Слобожанець», забивши чотири голи і не пропустивши жодного у свої ворота, зумів вирівняти рахунок – 4-4.

Проте після великої перерви перевага й надалі зберігалася за господарями майданчику – львівським «Динамо». Перевага, по-перше, територіальна, адже вдома і стіни, і вболівальники допомагають, а по-друге,  ігрова – у третьому періоді львів’яни забили ще два м’ячі, а харків’яни – лише один. Рахунок матчу після цього періоду складав  6-7 на користь «Динамо».

У четвертому періоді напруження як серед гравців, так і серед глядачів, сягнуло межі, а  особливо тоді,  коли «Слобожанець» за дві хвилини до закінчення гри встановив паритет – 6:6.

За лічені  секунди до завершення матчу харків’янин Олександр Абрамов вирвав перемогу для своєї команди, забивши блискучий гол здалеку, ще й досвідченому львівському голкіперу  Денису Волончуку.

Отож, першу фінальну гру ватерполісти «Слобожанця» залишили за собою – 7:6.

Головний тренер харків’ян Сергій Колточихін так проаналізував матч: «Ми провалили перший період. Програвати стали від недооцінки суперника — не сподівалися, що Львів розпочне настільки зібрано та мобільно. Я і сам, напевно, дещо їх недооцінив, мені здавалося тактичного резерву у Львова не має, а виявилось навпаки. А може вони переважили у стартовому періоді навіть не стільки за рахунок того резерву,  скільки за рахунок бажання.

Безумовно, нам на користь пішло видалення з гри на початку другого періоду лідера львів’ян Олексія Шведова. Без зайвої скромності скажу: у нас було завдання «прибрати» його і відповідні тактичні заготовки для цього — нам вдалося.

Без Олексія Шведова динамівська гра загубила малюнок. Видалення Шведова з правого флангу примусило львів’ян перевести на цю позицію Віктора Момота. А Віктор хороший досвідчений гравець на своїй позиції розігрування, але аж ніяк не на завершенні. Якщо тут ми остерігалися Шведова, то Момота вже  не боялися. Тож поки львів’яни перебудовували гру — ми зрівняли рахунок. Крім того не могли ж ми постійно не забивати — все ж «Слобожанець» не слабка команда. Те, що не реалізували у першому періоді, рано чи пізно мало проявитися. Це нам вдалося у другому періоді, інша справа те, що Львів на той час вже отримав моральну перевагу.

Я що бачу: якщо «Динамо» сильне своїми контрнападами, то у нас, крім цього, є ще 3-4 ватерполісти, які можуть взяти гру на себе. Це нападники — центральний Олександр Абрамов,  Владислав Мужичук, рухливий нападник Микита Апостол. А також півзахисник Кирило Наволоков, який вміє заробити видалення суперників. Мені здається, у цьому відношенні у нас ширший діапазон гравців.

У третьому періоді гонитва за суперником  ( а це ж як-не-як 4 м’ячі)  далася нам взнаки, тому поступилися одним м’ячем. Суто психологія. Так спершу вийшло  у Львова – вони виграли перший період і з таким же рахунком провалили другий. А потім і ми: реваншували у другому періоді, розбивши «Динамо» всуху ,  а у третьому поступилися одним м’ячем.

Четвертий період. Ми зрівняли рахунок  — а далі вже була  гра нервів, гра за один м’яч — за переможний гол.  В останню хвилину матчу  «динамівці» не зуміли реалізувати зайвого, а потім наш досвідчений ветеран Геннадій Зайцев перехопив у львів’янина Юрія Бегеня м’яч, віддав нашому голкіперу, а той — Олександру Абрамову. Три секунди залишалося до кінця гри і Абрамов прийняв рішення бити з центру поля. Як правило, такі удари по воротам, ще й коли на них голкіпер національної збірної, безперспективні. Але Сашко влучив!  Наш останній, переможний, гол – то фарт. І все ж вважаю, фортуна з тими, хто сильніший (сміється). Звичайно, трохи жартую, ще емоції вирують – ото була гра!»

Підготувала Наталія Васьо

Сергій Колточихін: «Слобожанець як ніколи близький до перемоги в чемпіонаті України»

Ватерполісти харківського «Слобожанця» прибули до Львова, де 4 та 5 червня зіграють перші два матчі серії плей-офф чемпіонату України проти місцевого «Динамо». Нагадаємо, що харківські ватерполісти після шести турів очолили турнірну таблицю національної першості, посунувши звідти «Динамо» — чинних чемпіонів України. І хоч в активі обох команд після усіх шести турів було по 81 очку та нічийна в очних протистояннях – по три перемоги і три поразки, але за додатковими показниками (різницею забитих-пропущених м’ячів в особистих зустрічах)  «Слобожанець» випередив «Динамо». Однак відповідно до регламенту змагань, якщо розрив між командами в турнірній таблиці менше дев’яти очок, переможець чемпіонату визначається у серії ігор плей-офф, які триватимуть до трьох перемог котроїсь з команд.

13342894_1213145408698285_8906442457122420564_n

«Слобожанець» як ніколи близький до перемоги!

Жодного разу не піднімалися ватерполісти «Слобожанця»  на першу сходинку турнірної таблиці. Тож для них це вагоме досягнення, ще й красномовна, хоч і дещо зухвала, заявка на перемогу у чемпіонаті України. Зухвала тому, що «Динамо» три роки поспіль ставало чемпіоном України, а тепер цю львівську гегемонію похитнули ватерполісти «Слобожанця» — молодші за віком та досвідом у порівнянні з «динамівцями», ще й позбавлені спонсорської підтримки на відміну від львівських візаві.

«А спонсорська підтримка суттєво покращує підготовку команди,  – пояснює головний наставник «Слобожанця» Сергій Колточихін, — є можливість частіше грати за кордоном,  ватерполісти отримують хоч якісь, але зарплати, тож спроможні частіше тренуватися, а не крутитися на двох-трьох роботах, як мої.  Наприклад, наш воротар Олександр Бураков – два інститути, робота, і лише іноді — команда. І не він один такий, просто перший спав на думку. Так що всім нам «весело».  Але попри всі труднощі ми налаштовані оптимістично: якщо без належної фінансової підтримки зуміли обійти «Динамо» за підсумками шести турів, то уявіть, що буде, як пощастить знайти спонсора».

Дійсно, харківські ватерполісти давно закріпилися серед лідерів вітчизняного ватерпола. Свого часу, за наявності спонсора, славилась харківська команда БМК, яка тричі ставала срібним призером чемпіонату України та двічі переможцем. Та коли  БМК перестав фінансуватися — майже всі ватерполісти пішли, лишилось лише троє – польові гравці Геннадій Зайцев і   В’ячеслав Скрипник та воротар Віталій Петров.  Тож тренерам Сергію Колточихіну та Сергію Столярову для участі в дорослому чемпіонаті країни довелося формувати  нову команду, відому нам як  «Слобожанець».

«У наших основних конкурентів – «Динамо» —  інша ситуація,  — продовжує розповідати Сергій Колточихін, — у них вже давно є сильний кістяк — досвідчені старші гравці Олексій Шведов, Сергій Грішин, Олександр Дядюра, Юрій Маметьєв, Віктор Момот та інші, а до них підтягується молодь, яку вони вчать. Нам же довелося виліплювати команду заново — з молодих».

13254435_1052887681415587_2403996535957849099_n

Останні бої – найважчі!

«Знаю, що зараз у фіналі легко не буде, навіть хвилююся, — зізнається Сергій Колточихін.  — Не віддасть «Динамо» просто так чемпіонства. Та вірю у своїх. Перед фіналом четверо гравців команди (Микита Апостол, Кирило Наволоков, Вадим Євстратов, Владислав Мужичук) у складі студентської збірної Харківщини стали чемпіонами всеукраїнської студентської універсіади, тож, сподіваюся, це позитивно вплинуло на їх майстерність. Решта – готувалися, як могли – знову ж у зв’язку з роботами, сім’ями тощо.  Ще й захворів один з провідних гравців команди Олександр Абрамов – через що не поїхав на студентську універсіаду і пропустив частину підготовки до дорослого чемпіонату. Але мотивація у всіх  них – шалена. Адже, починаючи з 2012 року, постійно потрапляли до трійки призерів дорослого чемпіонату України — двічі завойовували «бронзу»,  минулого сезону здобули «срібло». Але, звичайно, хочеться до тієї колекції ще й «золото» додати» (сміється).

13240021_1092528467487540_3346357451847946889_n

«Слобожанець»

Тренери. Тренують команду досвідчені Сергій Колточихін та Сергій Столяров – майстри спорту з водного поло, які  вже багато років крокують пліч-о-пліч. «У нас абсолютно ідентичні погляди на водне поло, на тактику —  одним словом, на все,  так що працюємо дружно», — каже Сергій Колточихін.

Воротарі. На ворота «Слобожанця» на початку 2016 року повернувся досвідчений  28-річний Віталій Петров, який до того грав в Ізраїлі. Віталій за сумісництвом також голкіпер національної збірної України і капітан «Слобожанця». З поверненням Віталія м’ячі у ворота харків’ян стали потрапляти значно рідше – клас дається взнаки.

Перспективними голкіперами є ще двоє ватерполістів – 23-річний Дмитро Дудіков та 20-річний Олександр Бураков.

Захист. Основний захисник команди – 21-річний Олександр Абрамов. Його таланти розгледіли і в збірній України, де хлопець так само добре проявляє себе.

На перспективу виховують в «Слобожанці» 17-річного Дениса Гурцкая, який також підключався  до юніорської збірної команди України.

В цьому амплуа ще виступає 42-річний ветеран Геннадій Зайцев, який хоче допомогти команді і виходитиме на гру, коли основним гравцям треба відпочити або при непередбачених обставин — при видаленні когось з матчу.

За потребою в захисті можуть зіграти 19-річний Олександр Єрмаков та 18-річний Владислав Мужичук, але їх основна роль – напад. Обидва ватерполісти – на провідних ролях в збірних України: Олександр – в дорослій, Владислав – в юніорській.

Напад. Крім Олександра  Єрмакова та Владислава Мужичука, у нападі грає 17-річний Михайло Черпак — доволі досвідчений, пройшов юніорську збірну.

Півзахист. Атакуючий півзахисник 20-річний Кирило Наволоков – один з лідерів і в «Слобожанці», і в дорослій збірній Україні.  При потребі може зіграти і в обороні, але тренери  туди його ставлять рідко – бережуть. Бо Кирило ще й  персональний захисник, тобто грає проти тих, хто добре виділяється  в суперницьких командах: на матчах з Одесою — проти молодого Дениса Гусакова, з Києвом – проти  Владислава Орлова, і найголовніше зі Львовом —  проти досвідченого Олександра Дядюри.

Рухливі нападники – 18-річний Микита Апостол, 33-річний В’ячеслав Скрипник, 21-річний Вадим Євстратов, 19-річний Артем Саліхов і наймолодший у команді – 16-річний Микита Бажинов, який не підвів команду на останньому турі і приємно здивував тренерів. Це — найрухоміша частина команди, їх завдання  у грі  — страхувати, відбивати напади, обслуговувати центральних нападників.

Ось така славна команда – молода та амбітна!

А після Львова….

Після матчів у Львові фінальні ігри продовжаться у Харкові з 9 по 11 червня.

Підготувала Наталія Васьо

Ватерпольний «Слобожанець» переміг «Динамо» і очолив турнірну таблицю чемпіонату України

Вчора, 20 травня, харківський «Слобожанець» обіграв львівське «Динамо» — основного суперника в боротьбі за «золото» чемпіонату України з водного поло серед чоловіків. Матч відбувся в рамках VI (завершального) туру чемпіонату України в місті Кам’янське (Дніпродзержинськ). Більше того —  підопічні Сергія Колточихіна та Сергія Столярова вийшли на першу сходинку турнірної таблиці, зробивши вагому заявку на перемогу в чемпіонаті України.

«Слобожанець» Харків — «Динамо» Львів 7-4 (1-1, 1-1, 4-2, 1-0).

20  травня. Початок – 19:15. Дніпродзержинськ. Басейн «МіКомп».

Судді: Віталій Клєстов (Київ), В’ячеслав Костанда (Маріуполь).

«Слобожанець» : Віталій Петров – Микита Апостол (3 голи), Олександр Абрамов (2), Владислав Мужичук (1), Кирило Наволоков (1), Олександр Єрмаков, Микита Бажанов, В’ячеслав Скрипник, Михайло Черпак, Вадим Євстратов, Григорій Кірочкін, Денис Гурцкая.

Тренери: Сергій Колточихін, Сергій Столяров.

«Динамо»: Денис Волончук – Віктор Момот (1), Сергій Грішин (1), Олександр Дядюра (1), Юрій Бегень (1), Юрій Маметьєв, Олексій Шведов, Віталій Свіщов, Орест Джура,  Андрій Коноварт, Станіслав Дубелір, Роман Грищук, Микита Бердніков.

Тренер: Ігор Зінкевич.

5-метрові кидки (пенальті): 1 кидок/ 1 реалізовано (Микита Апостол) – 1 / 1 (Олександр Дядюра).

Вилучення:   6 (В.Євстратов, В.Скрипник, В. Мужичук, О.Єрмаков, М.Черпак, К.Наволоков) – 6 (Ю.Маметьєв (2), С.Грішин, О.Шведов, Р.Грищук, В. Момот).

Рахунок матчу відкрив харків’янин Олександр Абрамов на 2-ій хвилині, проте його тезка з «Динамо» Олександр Дядюра  у ту ж хвилину з пенальті встановив рівновагу – 1-1.

Надалі обидві команди не спромоглися  скористатися своєю чисельною перевагою у грі: в більшості «динамівці» лишилися після вилучення  з харківської команди Вадима Євстратова, а «слобожанці» — після вилучення Сергія Грішина.

Харків’яни могли схилити шальки терезів на свою користь, коли з гри видалили «динамівця» Юрія Маметьєва, однак знову-таки не зуміли результативно розіграти зайвого (не допомогли і тренерські настанови у тайм-ауті, взятому перед тим).

У другому періоді гри львів’яни завдяки влучанню Сергія Грішина ненадовго вийшли вперед – 1-2, та вже цього разу «слобожанці», реалізувавши 5-метровий штрафний, відновили паритет – 2-2. Микита Апостол став автором цього голу.

За 20 секунд до великої перерви «динамівці» загубили м’яч, розігруючи зайвого, і на перерву команди так і відправилися з нічийним результатом – 2-2.

У третьому періоді харківські ватерполісти продемонстрували свою найкращу гру, що позначилось і на рахунку.

Спершу свій другий гол забив Олександр Абрамов.

Надалі львів’яни, не реалізувавши зайвого, й самі отримали вилучення. Харківський тренер знову взяв тайм-аут, після якого його команді вдалося вдало скористатися грою в більшості —  розіграш комбінації результативно завершив Микита Апостол – 4-2.

«Слобожанці» таки примусили львів’ян хвилюватися, до того ж не лише ватерполістів, а й їх тренера Ігора Зінкевича – суддям не сподобалось апелювання  наставника «Динамо»  до них, за що і показали йому жовту картку.

«Динамівець» Юрій Бегень зменшив розрив – 4-3, а ще за хвилину  львівський капітан Віктор Момот   зрівняв рахунок – 4-4.

Проте за кілька секунд той же Віктор Момот отримав вилучення — харків’яни не змарнували такий шанс і вийшли вперед – 5-4 (влучив «слобожанець»  Кирило Наволоков).

А за 5 секунд (!) до закінчення 3-го періоду харків’яни знову змусили львівського голкіпера витягати м’яч з сітки воріт. Цим направду блискавичним голом (з-під двох «динамівських» захисників)  відзначився один з наймолодших гравців «Слобожанця»  — 18-річний Владислав Мужичук. Рахунок став – 6-4.

У четвертому періоді спершу обидві команди двічі не реалізували потенційні гольові моменти.

Та менше, ніж за дві хвилини до закінчення матчу вкотре влучив «слобожанець» Микита Апостол – 7-4.  До слова, саме Микита став найрезультативнішим гравцем у цьому матчі – в його активі три забитих м’ячі.

Львів’яни наприкінці гри мали  шанс зменшити розрив, коли харків’яни залишились  в меншості (після вилучення Кирила Наволокова),  проте не зуміли результативно розіграти зайвого.

Матч так і закінчився з рахунком 7-4 на користь «Слобожанця».

Це була дуже напружена, рівна та жорстка гра. Особливо нічого цей матч не вирішував – обидві команди вже і так потрапили у плей-офф. А у плей-оффі  усі зароблені раніше очки обнулять, і заново розпочнеться боротьба за чемпіонство  — до трьох перемог котроїсь зі сторін.  Але власне для самих гравців то була гра престижу, яка мала визначити переможця харківсько-львівського ватерпольного протистояння, яке тривало  упродовж шести турів чемпіонату України сезону 2015/16рр.

Таким чином, перемогу зрештою здобули гравці «Слобожанця». І хоч обидві команди мають по 72 очки і нічийну в очних протистояннях – по три перемоги і три поразки, але за різницею забитих-пропущених м’ячів в особистих зустрічах харків’яни випередили львів’ян, що і дозволило їм очолити турнірну таблицю.

Але, як ми всі розуміємо, основна боротьба ще попереду….

Підготувала Наталія Васьо

 

Ігор Зінкевич: «У плей-оф хочемо мати перевагу власного майданчика»

Вчора у Дніпродзержинську стартував шостий, заключний тур регулярної першості ювілейного (25-го) чемпіонату України з водного поло. Упродовж чотирьох днів з 19-го до 22-го травня на водному майданчику басейну «МіКом» кожна з команд зіграє по п’ять матчів. Першим суперником львівського «Динамо» став «Маріуполь», а вже сьогодні на галичан чекає центральна гра проти харківського «Слобожанця», яка на 99 відсотків визначить переможця регулярної першості. Саме з обговорення значення цього матчу і розпочалася розмова кореспондента «СПОРТИВКИ» з головним тренером «динамівців» Ігорем Зінкевичем.

Рідна вода має магічну силу

– За великим рахунком, останній тур має турнірне значення лише для двох команд – «Динамо» і «Слобожанця». Адже долю бронзових нагород уже фактично вирішено – їх володарями стануть одесити, перевага яких над киянами, що йдуть четвертими, вже зараз становить 18 очок. І для того, аби вона скоротилася принаймні вдвоє, і тоді призначили ігри плей-оф за третє місце, має статися щось неймовірне. Зовсім інша ситуація у нас із харків’янами. Наразі ми йдемо першими, випереджаючи слобожанців на три очки. Але в разі їхньої перемоги над нами в матчі 6-го туру, вони нас не тільки наздоженуть за набраними очками, а й випередять у підсумковій турнірній таблиці через кращу різницю м’ячів у особистих поєдинках.

– Але ж за будь-яких розкладів долю чемпіонства вирішуватимуть матчі плей-оф.

– Так, але і для нас, і для «Слобожанця» бажано за підсумками шести турів стати першими. Хто посяде перше місце, той у плей-оф поїде в гості на перші два матчі, а решту ігор, а це три матчі, гратиме вдома. Напевно, немає потреби пояснювати, що вирішальні поєдинки бажаніше грати у себе. Звичайно, це зовсім не гарантія, що ти виграєш, але ж не даремно кажуть, що рідні стіни допомагають перемагати. Тут вам і підтримка власних уболівальників, і звичні умови: як-не-як, а рідна вода – це також не просто слова, вона теж має магічну силу. Та й судді, якщо ти граєш у себе вдома, не завжди наважаться тебе образити. А у нас, у водному поло, суддівство часто буває неоднозначним. Словом, наше головне завдання на останній тур – втримати за собою перше місце.

– І як, на вашу думку, «Динамо» готове до виконання цього нехай і локального, але далеко не простого завдання?

– Гра покаже. Знаю, що «Слобожанець» також дуже хоче стати першим, щоби у плей-оф мати перевагу власного поля. До того ж в останній грі ми у них виграли, причому зробили це на їхньому майданчику, хоча до того вони двічі нас перемагали. Так що вони стовідсотково захочуть взяти у нас реванш. Та й перед плей-оф кожна з команд намагатиметься виграти, щоби мати певну психологічну перевагу перед вирішальними матчами.

Дебютували два новачки

– Розкажіть, як команда готувалася до заключного туру – все ж перерва перед ним вийшла досить великою.

– Оцінку підготовці дають лише результати офіційних матчів. Але скажу, що загалом проробленою роботою я залишився задоволений. Головне, що мали можливість багато часу тренуватися на великій воді, чого зазвичай нам бракує. Адже взимку ми тренуємося на «малій» воді закритого басейну «Динамо». Зараз же багато часу працювали на басейні СКА. Крім того, брали участь у традиційному турнірі в Польщі «Кубок Президента Островця-Свєнтокшиского». Там ми грали під прапором збірної України, а нашими суперниками стали збірні Польщі, Литви, Молдови і Білорусі. Посіли третє місце, пропустивши на перше і друге поляків та литовців.

– І як ви оцінюєте такий результат?

– Перед нами не стояло завдання виграти головний приз за будь-яку ціну. Ми їздили тренуватися, награти ігрові схеми. Хлопці мали завдання відчути велике ігрове поле та зрозуміти, які схеми ми маємо грати в офіційних матчах чемпіонату України. Думаю, що це команді зробити вдалося. Спочатку команда грала гірше, однак на другий та третій день турніру хлопці набрали кращу ігрову форму. В останній день, між іншим, ми обіграли поляків, які стали переможцями цього турніру. У загальному враження від турніру дуже позитивні. Вважаю, що таких турнірів має бути багато. Порівнюючи з минулим роком, усі команди стали на голову сильнішими. Гра та малюнок усіх команд мені сподобалися. Цей турнір нам дав багато. Великий плюс у тому, що ми взяли у ньому участь. За нашу команду дебютували два потенційні новачки: воротар Нестор Бабський та гравець Денис Демоненко. Нестор грав на турнірі мало, тому якісь висновки про його гру робити рано. Денис же грав більше. Йому наразі не вистачає спортивної нахабності, дещо він виглядав скутим. Утім це ми могли передбачити, оскільки грати на такому рівні вперше йому було важко. Для прикладу, Орест Джура вже з нами мав кілька виїздів на турніри, тому йому тепер набагато легше. Третю та четверту гру на турнірі у Польщі він відіграв добре. Реалізація гольових моментів у нього, щоправда, не найкраща, але ця проблема актуальна для кожного нашого гравця. На нашу команду всі налаштовувалися, як на збірну України і на переможця минулорічного турніру. Звісно, приємно, що до нас таке ставлення, нас поважають. На перший матч турніру через серйозну затримку на кордоні ми спізнилися на одну годину. Матч перенесли, однак наші гравці грали без розминки, з коліс – зразу у воду. Звісно, це дало про себе знати. Якби це були наші офіційні матчі, звісно, ми би не їхали з «корабля на бал».

– Саме тому до Дніпродзержинська ви приїхали завчасно?

– Так, хотіли ще до першого матчу адаптуватися до умов проведення матчів. Тому приїхали до Дніпродзержинська ще в понеділок, уже провели п’ять тренувань. Дуже вдячний директору басейну «МіКом» Олегові Морозу, який безоплатно надав нам можливість тренуватися. Та й загалом до нас тут дуже добре ставляться – фактично, як до своєї рідної команди, все організовано на найвищому рівні. Шкода лише, що захворів один з основних наших гравців – Юрій Бегень. Наразі він ще не тренується, але маємо надію, що до гри зі «Слобожанцем» повернеться у гру.

За матеріалами СПОРТИВКА

Тренер чемпіонок України: Посперечаємось з хлопцями за медалі

Жіноча ватерпольна команда київської СДЮШОР №9 завоювала титул чемпіонок України-2016. У 2015 році киянки, які тренуться під керівництвом Михайла Лебедєва та Наталії Мельничук, також здобули золоті медалі національної першості серед жінок.

Ці перемоги дівчата виборили попри те, що до чемпіонатів готувалися на одній плавальній доріжці і без воріт. А загартовувалися у змаганнях з хлопцями-ватерполістами. З цього і розпочали розмову з наставницею команди Наталією Мельничук, яка так само є другим тренером юніорської збірної команди України.

12993623_831365740320213_5408470152241887457_n

 

Дівчат — багато, доріжка — одна

Наталіє, на одній доріжці плавати команді хоч тісно, та ще якось можна, але грати у водне поло — нереально. Тож,  як вам вдається у таких умовах готували команду до змагань та ще й перемагати?

—  Уже що маємо, те маємо – довелося готуватися, виходячи з наших умов. Зрозуміло, що на одній доріжці команду не потренуєш. І навіть плавальну підготовку, як ви і зауважили, якісно не проведеш – бо дівчат багато, а доріжка – одна. Тому перед фінальним туром жіночого чемпіонату якраз доречною стала пропозиція державного тренера Віталія Лісуна. Він запропонував з метою підготовки до чемпіонату Європи серед юніорок, який стартує у вересні, заявити збірну цього віку (дівчата 1997 р.н.) на чемпіонат України  серед юнаків 2000 р.н.  А оскільки основу цієї збірної складають наші киянки, то завдяки цьому отримали ще й хорошу підготовку до свого, жіночого чемпіонату України.

У чемпіонаті серед хлопців дівчата зіграли, так розумію, поза конкурсом?

— Ні – ми повноцінно приймаємо участь у чемпіонаті. Після першого туру їх чемпіонату, в якому дівчата зіграли п’ять ігор, ми розмістилися на 3-му місці турнірної таблиці. Тож ще й з хлопцями за медалі посперечаємось (сміється).

Вернімося до вашого чемпіонату — у нього статус змагань серед жінок, а грають в основному молоді дівчата. Чому так?

— Водне поло сильно омолодилося останнім часом. Пов’язано це з тим, що немає належної  фінансової підтримки і багато дівчат, закінчивши інститут, йдуть працювати – не сидіти ж в 20-25 років на шиї у батьків. Та й багато поїздок у нашому спорті оплачують батьки – тож рано чи пізно їм це набридає. Хоч перспектива у нашої юніорської збірної за умови кращого фінансування є. Дівчата це доводили неодноразово – посіли восьмі місця на чемпіонатах Європи – у 2013 та 2014 рр., а також вперше за всю історію українського жіночого водного поло відібралися на чемпіонат світу – до того ж двічі – у 2013 та 2015 рр. Незабаром знову зіграємо на чемпіонаті Європи – у вересні в Голландії.

12985631_831365816986872_2898597697668544954_n

 

Виживати з муками…

У жіночій національній першості взяли участь цього року лише чотири команди – це також обумовлено фінансовими проблемами?

— Фнансові проблеми болісно відобразилися на географії жіночого водного поло України. На жаль, зовсім зникли з жіночої ватерпольної арени Львів, Запоріжжя, Миколаїв. Ті ж міста, які грають у чемпіонаті України – Київ, Харків, Краматорськ (Донецька обл.) та Дніпропетровськ — ще якось тримаються на плаву, але у кожної з тих команд становище не найкраще.

Основними вашими суперниками на чемпіонаті України стали харківянки – ШВСМ Харківської області, яким ви навіть поступилися в одному з турів…

— Харків – наш давній конкурент у боротьбі за «золото». Програли їм якраз у другому турі  з рахунком 7:8 (по періодам — 2-3, 1-1, 0-2, 4-2). У другому турі харків’янки грали вдома і їм рідні стіни допомогли. Матч був цікавим, спочатку ми вибрали тактику підстраховки, дівчата з нею не впоралися. Тому у 3-му періоді поміняли тактику — почали грати щільно, гра пішла і стали наздоганяти, але не вистачило буквально кількох хвилин. Ми створювали умови для взяття воріт, але нереалізовували їх в голи.  За гру ми разів 15-ть влучали у штангу і 4-5 разів — у поперечину — забий хоч третю частину з того, ми б суттєво обіграли суперниць.

Натомість у першому та третьому турах (прим.авт. – жіночий чемпіонат-2016 відбувся у три тури) ми їх здолали – 9:2 та 7:3 відповідно.

Окрім харківянок, ще хочу відзначити команду з Дніпропетровська, яка цьогоріч пристойно підтягнулася і нам цікаво було з ними суперничати.

13000314_831365850320202_4140656208310452964_n

Дівчата мають потенціал

— Отож,  2016 року киянки стали найсильнішими українськими ватерполістками. Познайомте нас зі своє командою.

-Насамперед маю сказати, що головним тренером команди є Михайло Лебедєв – він же за сумісництвом готує і юніорські збірну дівчат. Я йому допомагаю в обох командах.

У команді київської СДЮШОР №9 відбулися зміни  – ми додали молодих гравців.  І хочу сказати, що молодь не підвела, грала з великим бажанням, рвалася в бій – задоволені ними.

— Розкажіть коротко про кожну ватерполістку?

— Усі вони, крім чотирьох нових гравців, – майстри спорту, члени юніорської збірної команди України, учасниці чемпіонатів Європи та світу.

Наш голкіперМарія Дворжецька, їй 18 років. Вважаємо, що сьогодні Марія – найкраща українська воротарка.

Центральні захисники —  Марія  Андрєєва (20 років) та Діна Теліпко (18 років).

Центрального нападника у нас немає, але іноді цю функцію виконує Анастасія Мельничук, хоч вона рухливий нападник. Насті – 19 років, вона — капітан киянок і збірної команди України. А також моя дочка, тому  й частіше від інших гравчинь потрапляє під тренерську критику (сміється).

Рухливі нападники – 18-річні Олена Погоріла та Єкатерина Ленська. До слова, Катя у цьому сезоні несподівано «вистрілила» – ми навіть самі не очікували цього. Молодчина.

ПівзахисникиАнфіса Булах (17 років), Єлизавета Ходос (18 років). Також у півзахисті грає 16-річна Тетяна Бебешко, яка поки що на офіційні міжнародні старти не відбиралася, але вже у цьому році є кандидаткою у збірну. Ці дівчата — досвідчені ватерполістки. А ще на позиції півзахисників дебютували і наші новачки – Анастасія Іванченко (вона тільки восени перейшла на водне поло, пробуємо її і на позиції рухливого нападника), Богдана Заєць (вона рік у нас) та Олександра Тараненко.

13043295_831365966986857_1247511248813902783_n— Які плани в української збірної, кістяк якої складають гравчині СДЮШОР №9, щодо виступу на Євро-2016? Чи можуть українські вболівальники очікувати приємних звісток із країни тюльпанів?

— Можу обіцяти одне — ми  старатимемося. У дівчат є потенціал і, що найголовніше, любов до гри та величезне бажання не дати згаснути українському жіночому водному поло.

Розмовляла Наталія Васьо